Олександр Сорокін – провідний митець КЕКХЗ
Олександр Дмитрович Сорокін (1909–1982), член НСХУ (1947). Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (1935, викладачі: М. Жук, Ж. Діндо, О. Шовкуненко). Працював на КЕКХЗ з перервою протягом 1936–1980 рр., був головним художником, входив до складу Худради тресту «Укрфарфорфаянс».
Працюючи як живописець, скульптор, автор форм, а іноді як формувальник, О. Сорокін відіграв суттєву роль у становленні київського фарфору. В 1939 і 1949 рр. продемонстрував досягнення раннього етапу КЕКХЗ на важливих художньо-промислових виставках. Одним з перших приступив до моделювання малої фарфорової пластики на заводі («Вишивальниця»). Він – автор великої кількості ваз (в тому числі й монументальних), унікальні зразки яких оздоблювалися портретами вождів (автор Г. Головіна), письменників, серійні – фотокерамічними краєвидами, тулуби ваз прикрашалися петриківським орнаментом. Виконував роботи до виставок: розпис декоративних блюд (1945–«Есмеральда»;1957–«Дружба»); футляр для годинника «Народне господарство» (1957); ваза з портретом Т. Г. Шевченка (разом з М. Тимченко і В. Польовою, 1964), розробляв зразки серійного виробництва (чайні сервізи «Київ» тощо, малюнки для розпису та деколі). Хоча художнику більше імпонувало створеннядекоративних сувенірно-подарунковихформ (флакони, вазочки, рамки, скриньки), які він моделював з вишуканим смаком і часто розписував у підполив’яній техніці аерографом квітковими мотивами в орієнтальному стилі, близькому японському фарфору імарі. Як майстер підполив’яного розпису допомагав запроваджувати ці прийоми на інших заводах.
Твори митця брали участь у республіканських, всесоюзних, міжнародних виставках від 1939 р.; нині зберігаються в провідних музеях країни.
